Кіра Муратова ніколи не любила давати інтерв'ю та завжди характеризувала себе як непублічну людину. "Я переважно уникаю збіговиськ. Це нудно і не має для мене ніякої користі", — коментувала режисерка своє нечасте перебування у публічному полі. Проте її фільми, що гостро критикують суспільство, завжди провокують обговорення.
Режисерка народилась у Румунії, а режисерську освіту отримала у московському ВДІК. В Одесу Муратова потрапила за розподіленням.
Дебютні фільми на Одеській кіностудії — "Біля Крутого Яру" (1962) та "Наш чесний хліб" (1964) — створила у співпраці з Олександром Муратовим, своїм першим чоловіком. Самостійний режисерський та акторський дебют Кіри Муратової, "Короткі зустрічі" (1967), отримав велику популярність серед глядачів.

У її фільмографії — 21 фільм, а серед нагород — "Золотий леопард" на МКФ у Локарно за "Довгі проводи", спеціальний приз журі "Срібний ведмідь" Берлінського кінофестивалю за "Астенічний синдром", а також — Національна премія України імені Тараса Шевченка, Державна премія імені Олександра Довженка за вагомий внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва та "Золотий Скіфський олень" за внесок у світове кіномистецтво.

Згадаймо яскраві цитати відомої мисткині:

«Мені байдуже, де жити, якщо там можна працювати».

«Мистецтво діє дуже короткий термін. Ти прокидаєшся вранці й поступово відходиш від того, що на тебе подіяло вчора. Кажуть, у якійсь країні показали фільм «Броненосець «Потьомкін» — і трапилася революція. Але це не правило – просто збіг».

«Я стежу за новинами. Щоправда, іноді йду в іншу кімнату, бо стає гидко».

«А що ще є, окрім своєї думки? Та нічого, насправді. Тому що все одно до цього повертаєшся — до своєї думки».

«Мені нудно говорити марно. Слова я люблю, коли вони потрібні – у мене всі фільми красномовні. Я хотіла б зняти німе кіно, але не можу, не вмію».

«Найпрекрасніше життя з найпрекраснішою любов'ю все одно закінчується смертю. І хворобою».